Dudya's Khodorkovsky is a pleasure to listen to.
Maybe it's his absolute calmness, trained by the dashing nineties. Although I don't rule out that the secret lies in the way Khodorkovsky shakes his head hypnotically throughout the interview, like a tin toy on the dashboard of a car.
And yet I would not call the interview a success. Khodorkovsky does not make excuses, but he hides behind the word "private" too often. His capital is private, his interests are private, and as a private citizen, he is not responsible for the murky schemes that the state has been running. But this rhetoric is what held Khodorkovsky back.
He just had to admit that he made a hell of a lot of money, and he did it beautifully. While the country was in a comatose state, he was raking in dozens of industrial enterprises. A 30-year-old guy who rose to stardom thanks to his intelligence, grip and brutal ambition.
And there was privatization, and he bought out Yukos thanks to Potanin's collateral auctions and a deal with the state. But as one famous cartoonist liked to say, "So what?" The times were so, especially favorable to the desperate and greedy.
And about the elections of 1996 we should have answered directly: "Yes, we did it. But what the fuck is democracy? Did you see what kind of scum was coming to power?!" And personally, I would have understood Khodorkovsky, because if I were him, I would have done the same thing. I would fight with all my might against the red stinking old age that wanted to take revenge in 1996.
Khodorkovsky has nothing to repent for. He paid his price by serving ten years in a Russian prison. Ten. And once he was free, he consistently defended democratic values, investing what was left of his surviving capital in the cause.
I consider all the talk about guilt, about a guilty conscience and involvement in unfair elections pointless. Yes, Khodorkovsky was the richest oligarch, but the main thing now is that he has become Putin's mortal enemy.
Khodorkovsky may not show it, but he hates Putin in a way we have never dreamed of. For ten years in prison, for missed opportunities, for this forced isolation at the age of 40, when the body was in its prime.
It's a feud to the grave. That's what needs to be understood. And I'm sure that Khodorkovsky, who got used to harsh attacks and revenge in the 90s, will not rest until Putin feels what ten years in prison is like and what it's like to lose everything in one day.
Again, that's what matters. And the fact that he paid his price with a huge prison sentence and a consistent fight against Putin's regime. If that's not enough, I don't know what else to say.
https://bastyon.com/buterin?ref=PAJ7kSd4uXNPPSU3okeMaHYeXxiZYrAARU
Андрій Окунь:
Ходорковського Дудя приємно слухати. Можливо, справа в його абсолютному спокої, натренованому лихими дев'яностими. Хоча я не виключаю, що секрет криється в тому, як Ходорковський гіпнотично хитає головою протягом усього інтерв'ю, немов бляшана іграшка на приладовій панелі автомобіля.
І все ж я б не назвав інтерв'ю вдалим. Ходорковський не виправдовується, але занадто часто ховається за словом "приватний". Його капітал - приватний, його інтереси - приватні, і як приватна особа він не несе відповідальності за мутні схеми, якими керувала держава. Але саме ця риторика стримувала Ходорковського.
Йому просто довелося визнати, що він заробив до біса багато грошей, і зробив він це красиво. Поки країна перебувала в коматозному стані, він загрібав десятки промислових підприємств. 30-річний хлопець, який став зіркою завдяки своєму розуму, хватці і звірячим амбіціям.
А ще була приватизація, і він викупив ЮКОС завдяки заставним аукціонам Потаніна та угоді з державою. Але, як любив казати один відомий карикатурист, "Ну і що?". Часи були такі, особливо сприятливі для відчайдушних і жадібних.
І про вибори 1996 року треба було відповісти прямо: "Так, ми це зробили. Але яка в біса демократія? Ви бачили, яка наволоч прийшла до влади?!" І особисто я б зрозумів Ходорковського, тому що на його місці зробив би те ж саме. Я б усіма силами боровся проти червоної смердючої старості, яка хотіла взяти реванш у 1996 році.
Ходорковському немає в чому каятися. Він заплатив свою ціну, відсидівши десять років у російській в'язниці. Десять. А опинившись на волі, він послідовно захищав демократичні цінності, вкладаючи в цю справу те, що залишилося від його вцілілого капіталу.
Всі розмови про провину, про нечисту совість і причетність до нечесних виборів я вважаю безглуздими. Так, Ходорковський був найбагатшим олігархом, але зараз головне те, що він став смертельним ворогом Путіна.
Ходорковський може цього не показувати, але він ненавидить Путіна так, як нам і не снилося. За десять років ув'язнення, за втрачені можливості, за цю вимушену ізоляцію у віці 40 років, коли організм був у розквіті сил.
Це ворожнеча до могили. Ось що треба розуміти. І я впевнений, що Ходорковський, який звик до жорстких нападів і помсти в 90-х роках, не заспокоїться, поки Путін не відчує, що таке десять років ув'язнення і що таке втратити все в один день.
Знову ж таки, це головне. І те, що він заплатив свою ціну величезним тюремним терміном і послідовною боротьбою з путінським режимом. Якщо цього недостатньо, я не знаю, що ще сказати.
*** Translated with www.DeepL.com/Translator (free version) ***